Булінг – прояв агресії з
подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування
собі і своїм інтересам.
Різновиди булінгу
Прийнято вважати, що булінг – це
не лише моральне, інколи фізичне пригноблення слабшого, але все набагато
складніше. Уже сьогодні виділяють чотири його різновиди:
1.
Вербальний
(словесний).
2.
Фізичний.
3.
Соціальний.
4.
Кібербулінг.
Словесний булінг
Діти різні за своїм характером,
багато хто чутливий і досить близько сприймає слова до серця, на жаль, такі
школярі найчастіше стають жертвами цькування. Знущання над ними приносить
задоволення агресору, особливо він щасливий, коли зміг довести до сліз.
Що говорять: залякування,
погрози, образливі коментарі стосовно жертви чи когось з близьких (про
зовнішність, одяг, релігію, фізіологічні особливості тощо).
Як розпізнати
жертву? Дитина замикається в собі, плаче без пояснень,
втрачає апетит, не цікавиться звичайними для неї речами, стає флегматичною.
Якщо насилля тривале, то значно віддаляється від родини, часто гуляє наодинці,
з’являється агресія. У разі відвертої розмови може відкритися, розказати про
образу і запитати, чи то є правдою, що про нього сказали.
Фізичний булінг
Це прояв агресивного залякування
з використання фізичної сили. Найчастіше застосовується до фізично слабших
дітей. Мають місце факти колективного фізичного булінгу, коли дитина змушена
протистояти цілому класові, який її штовхає чи б’є.
Що роблять: стусани,
підніжки, блокування, відбирання речей, дотики неналежним чином.
Як розпізнати
жертву? Найчастіше діти не говорять про це, особливо
хлопчики, аби не здатися слабкими. Не ігноруйте, якщо у сина чи дочки з’явились
подряпини, синці, рваний одяг чи зіпсоване шкільне приладдя. Звертайте увагу на
скарги на біль у животі чи голові. Він може бути фізичним, а може й
психосоматичним від небажання йти до школи, аби знову не стати жертвою.
Наслідки шкільного
насилля
Жертви булінгу переживають важкі
емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай
негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
1.
Неадекватне
сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність.
2.
Негативне
сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті
прогули у школі.
3.
Неадекватне
сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози.
4.
Девіантну поведінку
– схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної,
тютюнової чи наркотичної залежності.
Допомога дитині
Хуліганство важко сприймається у
будь-якому віці, а особливо у дитячому чи підлітковому. Перше, що можна зробити
для своєї дитини – дати зрозуміти, що її проблеми хвилюють вас. Не залишайте її
наодинці з ситуацією, адже це шлях до деформації особистості.
Важливо, аби підліток розповів
про те, що коїться у школі (інколи навіть вислухати є корисним), а з отриманої
інформації необхідно робити висновки. Контролюйте ситуацію, аби вчасно
втрутитися в її перебіг. Якщо ці суперечки не просто дитячі негаразди, а дійсно
булінг, звертайтесь до класного керівника та шкільного психолога. Увага!
Фізичне насилля вимагає негайного втручання батьків!
Уникай агресора, йди геть чи
жартуй – це зупинить противника, адже його мета – роздратувати та зачепити за
живе. Систематичне ігнорування розчарує його і змусить зупинитися.
Булінгу можна
протистояти: 6 способів
1. Говоріть про це. Станьте
ближче до дітей, розкажіть про цькування, яке могло бути у вашому минулому.
Якщо після вашої відвертості дитина відкрилась і поділилась проблемою, не
забудьте її похвалити, адже така дія потребує сміливості. Поговоріть і з
класним керівником, аби з’ясувати, яким чином навчальний заклад може вплинути
на ситуацію.
2. Продумайте захисні слова.
Придумайте декілька фраз, типу: «Відчепися», «Дай мені спокій», або більш
влучні.
3. Нейтралізуйте приманку. Якщо
існує певний фактор, який привертає увагу агресорів, спробуйте, по можливості,
прибрати подразник. Наприклад, якщо у дитини забирають гроші, запакуйте їй з
собою обід.
4. Порадьте зібрати однодумців.
Нагадайте, що компанію з двох чи трьох підлітків чіпатимуть з меншою
вірогідністю, ніж тих, хто тримаються одинаками. Коли є проблемна ситуація,
краще триматися разом.
5. Зберігайте спокій та бережіть
себе. Якщо хуліган образить, інколи кращий захист – зберігати спокій. Подіяти
може ігнорування, бо це та реакція, на яку менш за все чекають.
6. Не з’ясовуйте стосунків
самостійно. Звісно, перше бажання батьків – розібратися з хуліганом та змусити
його відповідати за свої дії, в ідеалі – ще б його батьків притягти до
відповідальності. Але це погана ідея. Якщо ви хочете говорити з ними, то робіть
це з посередником – хтось з адміністрації школи чи психолог. У разі фізичного
насилля – звертайтесь до правоохоронних органів.
Регіональний та
місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги на Прикарпатті
інформують про загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!»,
що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою
безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки
юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.
Метою даного проекту є підвищення
юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в
суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий
розвиток України як сучасної демократичної держави.
“Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й
навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти,
коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і
встановлюємо рівність перед законом для кожного українця”.
Одним з ключових
елементів, який забезпечує реалізацію проекту «Я МАЮ ПРАВО!»,
є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний
механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.
Булінг - поради батькам
Практичні поради з виявлення та нейтралізації негативного впливу кібербулінгу на дитину.
Кібербулінг
або інтернет-мобінг – це сучасна форма агресії,
яка набула поширення з появою мобільних телефонів, інтернету. Будь-які її форми
мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без
фізичного насильства (на відміну від булінгу).
«Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо.
На
жаль, така форма цькування набирає все більших обертів. Часто діти не
розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Більш того, батьки самі
часто не розуміють, як себе поводити і яким чином захистити дитину. А якщо
врахувати швидкість поширення негативу в інтернеті, декому може здатися, що з
проблемою нереально впоратися.
Причини
кібербулінгу
Причин
у агресії безліч, вона може бути вмотивованою чи непередбачуваною. У реальності
чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва».
Механізм їх взаємодії фактично ідентичний. Так само часто ворожнеча з реального
світу переходить у віртуальний. Діти можуть знати, хто знущається над ними в
інтернеті. Булінг сьогодні стає кібербулінгом.
Але
найстрашніше те, що нападати можуть незнайомці, які переслідують свої мерзенні
цілі. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою
знущання, бо анонімність передбачає безкарність.
Залякування
може відбуватися у будь-яку годину доби та в будь-якому місці. Найгірший
сценарій, коли це трапилось у момент самотності дитини. Адже може здатися, що
виходу немає.
Різновиди
кібербулінгу
Використання
особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної
пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму.
Анонімні
погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту
довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність
ненормативної лексики та груба мова.
Телефонні
дзвінки з мовчанням. Не тільки погрози лякають.
Мовчання чи жахання в слухавку бентежать дитину, вона не знає як і, головне,
від чого потрібно захищатись.
Переслідування –
це може бути елемент фізичного переслідування, залякування досягається шляхом
розсилки повідомлень на електронну пошту чи телефон. Шкідники можуть збирати
інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото,
селфі з місця подій, розповіді про своє життя.
Увага!
Свідомо та відповідально оцінюйте все, що викладаєте до мережі! Все може бути
використаним проти вас.
Тролінг –
розміщення провокаційних повідомлень в мережі для привернення уваги та
збудження активності, що може спричинити конфлікт (флеймінг).
Хепі-слепінг
(happy slapping) – насильство заради
розваги, актуальне здебільшого для фізичного цькування, проте в інтернеті також
актуально, коли мова йде про моральне насильство. Яскрава особливість – звичка
знімати насильство на камеру для подальшого розповсюдження в мережі.
Сексуальні
посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли
на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись
другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та
місце, коли вона буде сама.
Як
виявити ознаки кібербулінгу
Кібермоббінг
має декілька проявів, жоден з яких не можна ігнорувати:
- відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
- розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру;
- троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних
мережах, чатах чи онлайн-іграх);
- демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з
онлайн-ігор;
- створення груп ненависті до конкретної дитини;
- пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;
- провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи
смерті типу “Синій кит”);
- створення підробних сторінок у соцмережах, викрадення даних для
формування онлайн-клону;
- надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі
надсилають дітям);
- пропозиції до дітей надсилати їх особисті фотографії відвертого
характеру та заклик до сексуальних розмов чи переписок за допомогою
месенджерів.
Пам'ятка
для захисту від кібербулінгу
Здійснюйте батьківський контроль.
Робіть це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте
доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію
браузеру).
Застерігайте від передачі інформації у мережі.
Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер
телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків –
мають бути збережені у секреті.
Навчіть критично ставитися до інформації в інтернеті.
Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в достовірності – хай
запитує у старших.
Розкажіть про правила поведінки в мережі.
В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до
співрозмовників.
Станьте
прикладом. Оволодійте навичками безпечного користування
інтернетом, використовуйте його за призначенням, і ваші діти робитимуть так
само.
Якщо
дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому
батькам чи ще комусь. На це є декілька причин:
- страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
- страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
- страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на
булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем
агресора;
- страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.
Як
бачите, в основі всіх причин мовчання лежить страх за себе чи близьких. У свою
чергу це є наслідком заниженої самооцінки.
Боротьбу
з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може
видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Найкраще що можуть
зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати
їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої
негативної ситуації хлопчик чи дівчинка одразу ж звертались по допомогу
дорослих, або ж не реагували на негатив.
Немає коментарів:
Дописати коментар